«УКРАЇНСЬКИЙ ПРОРИВ:

ПРОГРАМА

ДІЯЛЬНОСТІ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ



«УКРАЇНСЬКИЙ ПРОРИВ:

ДЛЯ ЛЮДЕЙ, А НЕ ПОЛІТИКІВ»





Програма побудована на принципах утвердження об’єднувальної національної ідеї, патріотизму, чесності та відкритості політичних процесів, професіоналізму та ефективності у прийнятті рішень і ґрунтується на положеннях Програми Президента України Віктора Ющенка “10 кроків назустріч людям” та виборчих програм блоків політичних партій, що утворили Коаліцію демократичних сил у Верховній Раді України VI скликання.

Програма містить конкретні шляхи та механізми реалізації соціально-економічних і політичних реформ, культурних і міжнародних ініціатив держави та є планом дій коаліційного Уряду на період здійснення його повноважень.





І. ЛЮДИНА ТА ЇЇ РОЗВИТОК

Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов’язки перед суспільством — цей принцип, закладений Конституцією України, має стати основним під час визначення стратегії гуманітарного розвитку України.

Гармонійний розвиток людини можливий за умови формування громадянського суспільства, забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, свободи віросповідання, свободи слова, культурно-духовних потреб, якісної освіти та науки, сучасної медицини, безпечного довкілля, реалізації права на працю та гарантій соціального захисту.



1.1. ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО

Державна підтримка розвитку громадянського суспільства має передбачати:

– налагодження конструктивного діалогу між владою, неурядовими організаціями та громадянами;

– вчасне і публічне реагування органів державної влади та органів місцевого самоврядування на ініціативи і звернення представників громадськості;

– збереження миру та злагоди, соціально-політичної стабільності на основі загальнонаціональної єдності.

Для реалізації зазначених пріоритетів Уряд зобов’язується вдосконалити нормативно-правову базу з питань діяльності громадських організацій, що передбачає розроблення проектів законодавчих актів:

– “Про Концепцію державної етнонаціональної політики України”;

– “Про національні меншини в Україні” (нова редакція);

– “Про громадські організації”, який би передбачав механізми взаємодії громадянського суспільства та влади;

– “Про відкритість та прозорість діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування”;

– “Про соціальні послуги” (регламентація механізму та умов надання послуг неприбутковими організаціями);

– “Про неприбуткові організації”;

– “Про громадський контроль за діяльністю органів державної влади та органів місцевого самоврядування”;

– “Про соціальний діалог в Україні”;

– “Трудовий кодекс України”.

Важливими чинниками формування громадянського суспільства є забезпечення свободи слова та незалежності засобів масової інформації. З цією метою Уряд зобов’язується забезпечити:

– розвиток і захист національного інформаційного простору;

– створення нормативно-правової бази з питань проведення реформи національної інформаційної сфери, демонополізації та роздержавлення засобів масової інформації, прозорість відносин, пов’язаних з питанням власності у зазначеній сфері, формування національної системи суспільного мовлення як однієї з форм забезпечення демократії в Україні;

– активізацію процесів інтеграції України до світового, зокрема європейського інформаційного простору;

– забезпечення на практиці належного соціального захисту журналістів;

– сприяння самоорганізації журналістського середовища;

– удосконалення законодавства, що регулює договірні відносини між власниками засобів масової інформації та трудовими колективами, стосовно формування та здійснення редакційної політики, а також оприлюднення відомостей про їх власників;

– впровадження цифрового мовлення;

– приведення законодавства в інформаційній сфері у відповідність із стандартами Ради Європи.



1.2. ЯКІСНА ТА СУЧАСНА ОСВІТА

Діти мають бути охоплені різними формами освіти. Держава стимулюватиме утворення нових закладів освіти, у тому числі приватних. Освіта дасть можливість кожній дитині оволодіти українською мовою, вивчити народні традиції, розвинути власну особистість в національній системі освіти.

Держава має забезпечити рівний доступ до високоякісної загальної середньої освіти, що передбачає:

– випереджальне зростання заробітної плати працівників освіти;

– надання цільової підтримки сільським школам, реалізацію у повному обсязі державних програм “Вчитель”, “Шкільний автобус”;

– оптимізацію мережі загальноосвітніх навчальних закладів;

– підключення до 2010 року всіх загальноосвітніх навчальних закладів до високошвидкісного Інтернету за широкополосною технологією та їх оснащення комп’ютерною технікою;

– розроблення сучасних навчальних програм та їх українознавче наповнення;

– оновлення навчально-методичного забезпечення загальноосвітніх навчальних закладів;

– створення умов для здобуття дітьми-інвалідами загальної середньої освіти, розроблення навчальних програм для дітей, які на сьогодні з різних причин не навчаються;

– наявність у програмах навчання такої складової, як формування усвідомлення проблем дітей із фізичними обмеженнями та соціальної інклюзивності;

– удосконалення системи оцінювання знань школярів за допомогою незалежних центрів тестування.

Реформування системи професійно-технічної освіти з метою забезпечення економіки держави кваліфікованими кадрами, що передбачає:

– формування та розміщення державного замовлення відповідно до потреб економіки та регіональних ринків праці;

– залучення роботодавців до участі у навчальному процесі;

– удосконалення змісту навчання відповідно до вимог сучасного виробництва;

– державну підтримку освіти за гірничими спеціальностями;

– інформатизацію та комп’ютеризацію професійно-технічних навчальних закладів, їх підключення до Інтернет.

Реформування системи вищої освіти відбуватиметься шляхом:

– формування державного замовлення відповідно до потреб суспільства та забезпечення його фінансування з державного бюджету;

– розширення автономії вищих навчальних закладів та демократизації їх внутрішнього життя, в тому числі шляхом підвищення ролі вчених та наукових рад, обмеження періоду перебування особи на посаді ректора (не більш як два строки підряд) і посилення ролі студентського самоврядування;

– адаптації української вищої школи до європейських стандартів і вимог Болонського процесу із збереженням кращих досягнень національної освіти, забезпечення сумісності навчальних планів і програм вищих навчальних закладів України з іншими країнами Європи;

– створення умов для міжнародного обміну студентами та викладачами;

– посилення державного контролю за якістю освітнього процесу, позбавлення ліцензій вищих навчальних закладів, у яких зазначений процес не відповідає встановленим стандартам;

– забезпечення пріоритетного права на здобуття вищої освіти за рахунок коштів державного бюджету обдарованими дітьми із малозабезпечених сімей;

– створення нормативно-методичного забезпечення для фінансування видатків, пов’язаних із здобуттям освіти.

Держава забезпечує доступність здобуття високоякісної позашкільної освіти шляхом:

– збереження та розвитку мережі позашкільних навчальних закладів, зокрема в районних центрах, селах і селищах;

– формування системи виявлення, добору обдарованої молоді та надання їй соціально-педагогічної підтримки.

Окремим напрямом освітньої та інформаційної політики має стати подолання вузькорегіональних підходів до розв’язання загальнодержавних проблем, формування і поширення на всій території країни єдиної системи оцінок та бачення стратегічних напрямів розвитку держави та суспільства. Важливим завданням є, зокрема, уніфікація підручників з гуманітарних дисциплін та програм їх викладання в усіх освітніх закладах.

Упровадження системи екологічної освіти для всіх вікових та професійних категорій населення.

З метою виконання зазначених завдань Уряд зобов’язується, зокрема, розробити проекти Законів України про внесення змін до Законів України “Про освіту”, “Про дошкільну освіту”, “Про позашкільну освіту”, “Про професійно-технічну освіту”, “Про вищу освіту”, розробити проект Закону України “Про післядипломну освіту”, запровадити зовнішнє незалежне оцінювання якості знань усіх випускників загальноосвітніх навчальних закладів (замість випускних іспитів у цих закладах і вступних випробувань до вищих навчальних закладів), а також учнів професійно-технічних навчальних закладів, студентів вищих навчальних закладів I–II рівня акредитації.



1.3. ЕФЕКТИВНА НАУКА

З метою підвищення ролі науки в розвитку сучасного суспільства Уряд зобов’язується забезпечити:

– перетворення провідних університетів на сучасні наукові центри (зокрема, шляхом утворення нових компактних наукових підрозділів та інститутів з широким залученням студентів до проведення наукових досліджень);

– зближення академічної та університетської науки шляхом утворення спільних наукових та освітніх підрозділів відповідно до державної цільової програми;

– оптимізацію співвідношення обсягів державного фінансування фундаментальних і прикладних наукових досліджень та вдосконалення механізму такого фінансування на основі державних пріоритетів і висновків наукової та науково-технічної експертизи;

– перехід до фінансування науково-технологічних розробок переважно за результатами проведення відкритого конкурсу та забезпечення фінансування відповідно до вимог Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність”;

– збільшення обсягу фінансування наукових досліджень відповідно до європейських стандартів;

– неперервність зв’язку в ланцюгу: фундаментальні дослідження – прикладні дослідження – науково-технологічні розробки – інноваційне виробництво;

– самоврядність наукових установ, підвищення ролі вчених рад, перехід до виборності керівників наукових установ та обмеження часу їх перебування на посаді (не більш як два строки підряд), формування партнерської моделі взаємовідносин між державою і науковим середовищем;

– подальшу інтеграцію вітчизняних наукових установ у міжнародний науковий процес шляхом активного залучення України до виконання міжнародних наукових програм (зокрема, на рівні Європейського Союзу), спрощення механізму залучення вчених до участі у виконанні зазначених програм та усунення бюрократичних перешкод;

– підвищення соціального статусу наукового працівника;

– впровадження реального механізму захисту прав інтелектуальної власності;

– розроблення проектів Законів України “Про наукові асоціації та товариства”, “Про автономні (наукові) університети”, а також про внесення змін до Законів України “Про наукову і науково-технічну діяльність”, “Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків” та сприяння їх прийняттю;

– створення умов для активізації наукової та науково-технічної діяльності у приватному секторі економіки;

– концентрацію ресурсів на пріоритетних напрямах наукового і науково-технологічного та інноваційного розвитку.



1.4. КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК СУСПІЛЬСТВА

Розвиток національного мовно-культурного простору — основа суспільної злагоди та порозуміння громадян України. Основою має стати курс на примирення та єднання української нації, відродження духовних цінностей українського народу, захист і примноження його культурних здобутків. Досягнення зазначених цілей має стати одним з основних обов’язків держави.

З метою створення цілісного національного мовно-культурного простору, що ґрунтується на утвердженні української мови в усіх сферах суспільного життя, та забезпечення наявності національного культурного продукту на вітчизняному ринку в належному обсязі Уряд зобов’язується:

– розробити проект Закону України “Про культуру”, передбачивши визначення правових засад діяльності у сфері культури, механізм регулювання суспільних відносин, пов’язаних із створенням, використанням, поширенням і збереженням культурних цінностей;

– розробити проекти Концепції державної мовної політики і нової редакції Закону України “Про мови” відповідно до конституційного положення про забезпечення повноцінного функціонування державної мови на всій території України і в усіх сферах суспільного життя, передбачивши водночас вільний розвиток російської та інших мов національних меншин;

– розробити проект Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин” для приведення його у відповідність з метою та об’єктом зазначеної Хартії;

– забезпечити подальший розвиток телеканалу “Культура” та включення його до “соціального пакета” кабельних телесистем.

Збереження та актуалізація національної культурної спадщини має передбачати створення належної нормативно-правової бази та відповідне матеріально-технічне забезпечення. Для досягнення зазначеної мети Уряд зобов’язується:

– розробити проекти Законів України “Про внесення змін до Закону України “Про охорону культурної спадщини”, “Про збереження архітектурної та містобудівної спадщини“, “Про перелік об’єктів архітектурної спадщини, які не підлягають приватизації“;

– здійснити комплекс заходів з удосконалення та розвитку існуючої системи національних виставкових центрів і галерей;

– здійснити заходи щодо будівництва першої черги культурно-мистецького та музейного комплексу “Мистецький Арсенал”;



– забезпечити:

збільшення щонайменше удвічі обсягу видатків розвитку в бюджетному фінансуванні музеїв, бібліотек та заповідників, забезпечивши їх технічну модернізацію і поповнення фондів;

розвиток мереж бібліотек та музеїв відповідно до європейських стандартів. З цією метою розробити проекти Законів України “Про внесення змін до Закону України “Про бібліотеки і бібліотечну справу” і “Про внесення змін до Закону України “Про музеї та музейну справу” та сприяти їх прийняттю;

– продовжити роботу з формування Державного реєстру національного культурного надбання та Державного реєстру нерухомих пам’яток України;

– виконати державні цільові програми розвитку архівної справи, підготовки, виготовлення та поширення друкованої, електронної, аудіовізуальної інформації про національні культурні цінності українською та іншими мовами;

– розробити проект Закону України “Про внесення змін до Загальнодержавної програми збереження та використання об’єктів культурної спадщини на 2004—2010 роки” з метою забезпечення подальшого розвитку національних історико-культурних заповідників, реставрації пам’яток, збереження та використання замків України, дерев‘яної, сакральної архітектури, популяризації національної культурної спадщини і забезпечити подальше здійснення заходів, передбачених зазначеною Програмою;

– сприяти залученню коштів у рамках благодійної допомоги, коштів меценатів і спонсорів, зокрема через розроблення та ухвалення проектів Законів України “Про культуру” і “Про меценатство”;

– забезпечити подальший розвиток національних історико-культурних заповідників “Софія Київська”, “Гетьманська столиця”, “Херсонес Таврійський”, “Чигирин”, “Хортиця” як пріоритетів у сфері охорони культурної спадщини.

З метою створення належних умов для функціонування провідних національних закладів у сфері театрального, циркового та музичного мистецтва, підготовки кваліфікованих кадрів для театру, кіно, телебачення та циркового мистецтва Уряд вживатиме заходів щодо:

– закінчення робіт з реконструкції приміщень Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької у м. Львові;

– завершення будівництва навчального корпусу Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого;

– зміцнення матеріально-технічної бази обласних театрально-видовищних та концертних закладів і підприємств (театрів, філармоній, концертних залів) разом з місцевими органами виконавчої влади;

– проведення ремонту приміщень державних циркових підприємств, зміцнення їх матеріально-технічної бази.

Державний захист національної культурної індустрії має спрямовуватися насамперед на підтримку вітчизняного книговидання, кінематографу та анімації. Для досягнення зазначеної мети Уряд зобов’язується:

– сприяти формуванню попиту на вітчизняний культурний продукт;

– створити систему стимулювання виробництва і розповсюдження вітчизняного культурного продукту у сфері кінематографу, книговидання, аудіо- та відеорекордингу, мас-медійних, ігрових і мультимедійних програм, а також концертно-видовищної та виставкової діяльності, індустрії туризму, розваг, дозвілля і моди;

– забезпечити виконання Указу Президента України від 21 березня 2006 р. №243 “Про деякі заходи з розвитку книговидавничої справи в Україні”;

– забезпечити належні умови для розвитку мережі книгорозповсюдження з метою відкриття книгарень у кожному місті та районному центрі;

– розробити проект Закону України “Про внесення змін до деяких законів України в частині створення умов для розвитку вітчизняного кінематографу”;

– створити умови для розвитку вітчизняного кіновиробництва.

Розбудова партнерських відносин держави та релігійних організацій має на меті сприяння суспільно важливій діяльності релігійних інституцій, запобігання розпалюванню міжконфесійної ворожнечі в українському суспільстві. Для досягнення цієї мети Уряд зобов’язується:

– упровадити ефективний правовий механізм регламентації суспільно-релігійних та державно-церковних відносин;

– розробити проект нової редакції Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”;

– урегулювати порядок повернення релігійним громадам церковного майна.

Інтеграція української культури у світові культурні процеси полегшить доступ українців до надбань світової культури та дасть можливість гідно представляти національну культуру на міжнародному рівні. Для досягнення цієї мети Уряд зобов’язується:

– створити систему державної підтримки для видавництв, які реалізують проекти з перекладу творів, що належать до світової літературної та наукової класики, на українську мову;

– забезпечити участь у програмах двостороннього культурного співробітництва з іноземними державами, культурних програмах, що виконуються міжнародними організаціями;

– сприяти участі українських митців у провідних світових мистецьких форумах та організації міжнародних культурних заходів в Україні;

– забезпечити діяльність українських культурно-інформаційних центрів у складі закордонних дипломатичних представництв;

– розвивати співпрацю з українськими громадами і організаціями (товариствами українців) за кордоном.

Уряд підтримуватиме формування державної політики у сфері культури за такими напрямами:

– розроблення та затвердження Концепції державної політики у сфері культури на 2008—2012 роки, розроблення відповідних регіональних програм;

– розроблення і впровадження державних соціальних стандартів з надання населенню послуг у сфері культури, що гарантуються державою, а також їх фінансового забезпечення в розрахунку на одного жителя;

– створення умов, зокрема шляхом бюджетного фінансування, для здійснення функцій закладами, установами та організаціями культури щодо розроблення, підтримки і реалізації цільових культурно-мистецьких програм та проектів, а саме:

формування та здійснення видатків державного і місцевих бюджетів у сфері культури переважно на основі програмно-цільового методу;

застосування процедури проведення відкритого конкурсу на визначення виконавців державних культурно-мистецьких програм і проектів;

збільшення питомої частки бюджету розвитку в загальних видатках бюджетів на культуру та мистецтво;

упровадження механізму бюджетних дотацій для реалізації культурно-мистецьких проектів закладами, установами та організаціями культури, що залучили кошти у рамках благодійної допомоги, кошти спонсорів та меценатів для реалізації таких проектів (механізм доповнювальних грантів);

надання державної підтримки у залученні коштів благодійної допомоги, коштів спонсорів та меценатів для реалізації проектів у сфері культури та мистецтва, в тому числі шляхом податкового, митного та інших видів регулювання, з допомогою створення системи державного визнання і відзначення благодійників, меценатів та спонсорів.

З метою ефективного використання унікального культурного потенціалу України, піднесення її іміджу в світі Уряд сприятиме розвитку туристично-курортної сфери, створенню конкурентоспроможного вітчизняного туристичного продукту.



ВІДНОВЛЕННЯ ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПАМ’ЯТІ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

З метою забезпечення консолідації та розвитку українського суспільства, підвищення рівня його історичної свідомості та культури, утвердження власної ідентичності, відновлення та збереження національної пам’яті Уряд зобов’язується:

– здійснити комплекс заходів, спрямованих на визнання міжнародною спільнотою Голодомору 1932—1933 років геноцидом Українського народу;

– забезпечити діяльність Інституту національної пам’яті;

– розробити проект Загальнодержавної національно-культурної програми дослідження Голодомору 1932—1933 років в Україні та увічнення пам’яті його жертв на період до 2012 року та забезпечити її виконання;

– вжити заходів до спорудження у м. Києві Меморіалу пам’яті жертв голодоморів в Україні;

– забезпечити реалізацію плану заходів на 2007—2008 роки у зв’язку із 75-ми роковинами Голодомору 1932—1933 років в Україні;

– забезпечити спорудження Меморіального комплексу пам'яті жертв Батуринської трагедії;

– розробити проект Закону України “Про учасників українського визвольного руху 20—50-х років ХХ століття”;

– здійснити заходи з вшанування пам’яті видатних діячів українського визвольного руху 20—50-х років ХХ століття.



1.5. ЯКІСНА І ДОСТУПНА ОХОРОНА ЗДОРОВ’Я

Пріоритетом у діяльності державної влади на всіх рівнях мають стати забезпечення якісної і доступної медичної допомоги, безпечного і сприятливого для здоров’я середовища життєдіяльності людини (умов праці, проживання, навчання, відпочинку, харчування), епідемічного благополуччя, здоровий спосіб життя населення і покращення демографічної ситуації.

Уряд бере на себе зобов’язання щодо:

– належного фінансування галузі з визначенням механізму соціального захисту медичних працівників;

– проведення структурної реорганізації системи медичного забезпечення, зокрема із створенням умов для пріоритетного розвитку первинної медико-санітарної допомоги на засадах загальної (сімейної) лікарської практики;

– розроблення законопроекту стосовно запровадження загальнообов’язкового державного медичного страхування із забезпеченням належної якості гарантованих державою безоплатних медичних послуг;

– заохочення громадян до добровільного страхування здоров’я;

– зниження рівня дитячої та материнської смертності;

– розроблення та затвердження Державної програми “Здорова дитина на 2008—2012 роки”;

– удосконалення системи профілактичного медичного огляду на засадах цільової диспансеризації населення;

– розвиток сільської медицини шляхом запровадження програми “Сільський лікар”, яка передбачатиме створення/відновлення сільських амбулаторій і фельдшерсько-акушерських пунктів та їх оснащення медичною технікою;

– забезпечення у повному обсязі закладів охорони здоров’я в сільській місцевості відповідними автотранспортними засобами;

– створення нормативно-правової бази з питань діяльності інституту сімейного лікаря із забезпеченням протягом п’яти років кожної родини сімейним лікарем;

– запровадження дієвого механізму здійснення контролю за виробництвом, імпортом, реалізацією та рекламою фармацевтичної продукції, а також державного контролю за якістю лікарських засобів і виробів медичного призначення у процесі їх виробництва та ввезення на територію України, підвищення конкурентоспроможності вітчизняної фармацевтичної продукції;

– розроблення та затвердження Програми боротьби з розповсюдженням фальсифікованих лікарських засобів на 2009—2012 роки;

– запровадження ефективних економічних механізмів європейського зразка для зниження рівня споживання алкогольних напоїв і тютюнових виробів та обмеження поширення азартних ігор;

– здійснення поступового переходу до розподілу коштів за принципом оплати наданих послуг, а не за принципом утримання медичних закладів;

– підвищення ефективності використання ресурсів системи охорони здоров’я шляхом затвердження стандартів лікування та запровадження лікарських формулярів;

– ліквідації перешкод у розвитку конкуренції між постачальниками послуг з охорони здоров’я незалежно від форми власності, а також запровадження принципу контрактних відносин між замовником послуг (державою) та їх постачальниками (закладами охорони здоров’я різних форм власності);

– проведення раціональної фармацевтичної політики та запровадження державного регулювання цін на фармацевтичну продукцію;

– розроблення Концепції управління якістю медичної допомоги, що надається населенню на 2008—2012 роки;

– утворення:

в місцевих органах виконавчої влади відділів (управлінь) охорони здоров’я та формування громадських рад з питань охорони здоров’я;

національних центрів (Національного онкологічного центру, Національного центру охорони здоров’я матері та дитини, Національного центру боротьби з ВІЛ-інфекцією/СНІДом та наркоманією, Національного центру боротьби з туберкульозом, Національного центру кардіології і кардіохірургії, зокрема дитячої), які відповідатимуть за розроблення та супроводження відповідних національних програм;

– відновлення роботи Українського центру здоров’я;

– формування мережі регіональних центрів боротьби з туберкульозом;

– відкриття Всеукраїнського центру охорони здоров’я матері та дитини (Дитячої лікарні майбутнього);

– розроблення єдиної програми підготовки фахівців з питань профілактики наркоманії та ВІЛ/СНІДу, затвердження національних показників моніторингу та оцінки профілактики наркоманії і ВІЛ/СНІДу;

– розроблення проекту Загальнодержавної програми боротьби з ВІЛ-інфекцією/СНІДом на 2009—2013 роки;

– залучення інвестицій у сферу охорони здоров’я та сприяння створенню умов для розширення приватної медичної практики;

– удосконалення організації роботи Державної санітарно-епідеміологічної служби шляхом гармонізації вітчизняного санітарного законодавства із санітарним законодавством Європейського Союзу у відповідності з вимогами СОТ;

– забезпечення проведення ефективної кадрової політики і визначення обґрунтованої потреби держави в підготовці спеціалістів відповідно до європейських стандартів;

– формування мережі університетських клінік, що сприятиме підвищенню рівня практичної підготовки лікарів (провізорів), покращенню якості надання медичної допомоги населенню;

– проведення аналізу стану виконання Міжгалузевої комплексної програми “Здоров’я нації на 2002—2011 роки” для її вдосконалення, моніторингу та оцінки результатів на основі чітких індикаторів;

– запровадження державного замовлення на проведення наукових досліджень у сфері охорони здоров’я для визначення основних чинників впливу на здоров’я населення.

З метою забезпечення реформування системи охорони здоров’я Уряд бере на себе зобов’язання:

– привести законодавство України з питань охорони здоров‘я у відповідність із законодавством ЄС;

– розробити проекти законів щодо внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров’я, Бюджетного кодексу України;

– розробити проекти Законів України:

“Про організацію медичної допомоги та заклади охорони здоров’я”;

“Про Колегію лікарів України”;

“Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування”;

“Про ратифікацію Конвенції 102 Міжнародної Організації Праці про мінімальні норми соціального забезпечення”;

“Про ратифікацію Конвенції 130 Міжнародної Організації Праці про медичну допомогу та допомогу у випадку хвороби”;

“Про ратифікацію Європейського кодексу соціального забезпечення”;

“Про медичні вироби ”;

– сприяти визначенню на законодавчому рівні механізму захисту прав пацієнтів, у тому числі права на інформацію про методи їх лікування;

– забезпечити подальший розвиток державної служби медицини катастроф та підвищити рівень її готовності до ліквідації медико-санітарних наслідків надзвичайних ситуацій;

– сприяти збереженню та відновленню здоров’я громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.



1.6. ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА І СПОРТ

У сфері фізичної культури і спорту Уряд бере на себе зобов’язання:

– виконати Державну програму розвитку фізичної культури і спорту на 2007—2011 роки;

– забезпечити доступність занять масовим спортом для всіх верств населення шляхом розвитку інфраструктури і організації фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової роботи за місцем навчання, роботи, проживання та відпочинку громадян;

– удосконалити систему дитячо-юнацького та резервного спорту, забезпечити належний рівень її матеріально-технічного забезпечення;

– підвищити ефективність добору та централізованої підготовки спортсменів національних збірних команд відповідно до міжнародних стандартів, сформувати мережу національних, регіональних та інших центрів олімпійської підготовки, сприяти розвиткові олімпійського руху;

– створювати належні умови для фізкультурно-спортивної реабілітації інвалідів, розвитку паралімпійського та дефлімпійського руху;

– забезпечити розвиток мережі спортивних шкіл і клубів;

– надавати всебічну допомогу всеукраїнським громадським організаціям фізкультурно-спортивного спрямування;

– розробити та неухильно дотримуватися нормативів забезпеченості населення спортивними спорудами;

– розробити типові проекти спортивних комплексів, фітнес-центрів, плавальних басейнів, льодових та інших спортивних майданчиків; організувати виробництво модульних спортивних споруд для занять масовим спортом;

– запровадити механізм надання на конкурсних засадах за рахунок коштів державного бюджету грантів для проведення науково-дослідних робіт з актуальних питань розвитку фізичної культури і спорту;

– збільшити обсяг видатків з бюджетів усіх рівнів та позабюджетного фінансування у сфері фізичної культури і спорту;

– розробити проект нової редакції Закону України “Про фізичну культуру і спорт”;

– забезпечити підготовку та проведення в Україні на належному рівні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу шляхом створення необхідних правових, соціальних, економічних та організаційних умов, зокрема за рахунок залучення інвестицій у будівництво об'єктів спортивної, транспортної та соціальної інфраструктури, підготовки фахівців з питань організації та проведення міжнародних спортивних заходів, формування у суспільстві духу національної єдності та позитивного ставлення до чемпіонату як до події загальнонаціонального значення.



1.7. ЧИСТЕ ТА БЕЗПЕЧНЕ ДОВКІЛЛЯ

На сьогодні необхідно вдосконалити національну екологічну політику з метою забезпечення сталого розвитку, гармонізації економіки та довкілля. Ефективна реалізація зазначеної політики забезпечить конституційні права громадян на безпечне навколишнє середовище, для цього Уряд зобов’язується:

– удосконалити контроль за дотриманням екологічних нормативів та посилити відповідальність за їх порушення;

– гармонізувати вітчизняні технічні та екологічні стандарти з міжнародними, зокрема європейськими стандартами і нормами, запровадити екологічне маркування вітчизняних товарів;

– розробити проект Загальнодержавної програми поводження з небезпечними відходами;

– сформувати національну та регіональну систему екологічного страхування і систему екологічного менеджменту та аудиту з метою акумулювання коштів для екологічної санації території;

– підвищити рівень захисту населення від наслідків природних і техногенних аварій та катастроф шляхом удосконалення функціонування єдиної державної системи запобігання виникненню надзвичайних ситуацій і реагування на них, для чого:

запровадити державну експертизу стану техногенної безпеки об’єктів соціального та виробничого призначення;

створити автоматизовану систему контролю за станом техногенної безпеки потенційно небезпечних об’єктів та об’єктів підвищеної небезпеки;

– забезпечити підготовку пропозицій щодо розроблення Загальнодержавної програми “Питна вода”, звернувши особливу увагу на зокрема, поетапнє приведення стандартів якості питної води у відповідність з вимогами Європейського Союзу;

– залучити громадськість до проведення перевірки ефективності здійснення заходів щодо розвитку системи екологічної безпеки;

– модернізувати систему радіаційної безпеки в зоні відчуження та завершити будівництво об’єкта “Укриття” на Чорнобильській АЕС;

– активізувати реалізацію політики у сфері збереження і захисту природної спадщини, започаткувати процес відновлення природних ландшафтів;

– забезпечити розроблення та впровадження новітніх наукових, екологічно безпечних (ресурсо- та енергозберігаючих, маловідходних і безвідходних технологій виробництва;

– зупинити нищення парків та скверів у містах;

– сформувати єдину систему контролю за дотриманням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, виключивши дублювання функцій контролю різними органами виконавчої влади;

– удосконалити систему інтегрованого екологічного управління шляхом урахування екологічної складової у програмах розвитку різних секторів економіки;

– створити нормативно-правову базу для ефективного застосування механізму Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату.

Уряд дбатиме про забезпечення на належному рівні промислової безпеки, державного нагляду та експертної діяльності у сфері промислової безпеки, для чого:

– створити державну диспетчерську службу екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером „112” європейського зразка;

– проводитиме ефективний державний нагляд за станом промислової безпеки, охорони праці та безпечного поводження з вибуховими матеріалами, державний гірничий нагляд;

– посилить заходи із запобігання нещасним випадкам, професійним захворювання і аваріям на виробництві, зниження рівня ризику їх виникнення, зокрема шляхом розроблення та виконання загальнодержавної, галузевих і регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

– запровадить новітні методи управління охороною праці та економічного стимулювання суб’єктів господарювання до створення належних умов праці.



1.8. СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ

Змістом соціальної політики має стати докорінна зміна системи соціального захисту населення, спрямована на безумовну реалізацію гарантованих Конституцією та законами України прав людини у цій сфері. Соціальні стандарти повинні відповідати потребам гідного життя людини та гарантуватися державою.

Необхідно забезпечити вдосконалення Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, і поступовий перехід до адресного надання пільг у грошовій формі. Перелік категорій отримувачів пільг за професійною ознакою має бути скорочений за умови, що скорочення пільг супроводжуватиметься адекватним підвищенням доходів населення.

Соціальна політика держави має бути чесною. Слід припинити практику розроблення проектів законів, які встановлюють пільги чи соціальні виплати, не забезпечені можливостями державного бюджету.

Система соціального страхування має бути реформована, зокрема шляхом прийняття Закону України “Про систему збору та обліку єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, перерозподілу в подальшому єдиного соціального внеску між роботодавцями та найманими працівниками, поступове зниження навантаження на фонд оплати праці, зменшення кількості фондів соціального страхування, відмови від витрачання коштів для здійснення виплат нестрахового характеру.

З метою поліпшення соціального захисту дітей, розв’язання проблем дитячої бездоглядності і безпритульності, створення умов для здорового розвитку дітей, реалізації їх прав та досягнення конкретних результатів у зазначеній сфері Уряд бере на себе зобов’язання:

– посилити відповідальність органів виконавчої влади за надання адресної допомоги сім’ям з дітьми, де кризова ситуація зумовлює влаштування дітей до відповідного закладу;

– розробити законопроект щодо внесення змін до Сімейного кодексу України в частині захисту права дитини на виховання у сім’ї, забезпечення реалізації дітьми права знати своїх батьків та мати їх догляд, захисту права дитини на виховання у біологічній сім’ї (профілактика відмови батьків від новонародженої дитини);

– сприяти прийняттю Закону України “Про приєднання України до Конвенції про захист дітей та співробітництво в галузі міждержавного усиновлення”;

– активізувати перевірку діяльності дитячих закладів незалежно від підпорядкування та форми власності (зокрема, медичних, лікувальних, позашкільних, дошкільних, соціального захисту, культури та мистецтв, оздоровчих та інших) з метою визначення їх спроможності виконувати функції з обслуговування дітей;

– розробити і реалізувати план заходів з профілактики захворювань, пов’язаних з йодним дефіцитом серед населення;

– забезпечити доступність закладів соціальної інфраструктури, культури, освіти та спеціальних закладів, які надають соціальні послуги для дітей-інвалідів;

– розробити систему надання соціальної та матеріальної підтримки сім’ям, які всиновлюють дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

– збільшити до двох прожиткових мінімумів розмір виплат сім’ям, які виховують дітей, що перебувають під опікою, а до чотирьох прожиткових мінімумів — сім’ям, які виховують дітей-інвалідів під опікою;

– підвищити рівень надання державної підтримки для забезпечення розвитку сімейних форм виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування;

– розробити законопроект щодо визначення механізму реалізації батьками-вихователями дитячих будинків сімейного типу права на відпустку та пенсійне забезпечення;

– передбачити під час підготовки проектів Закону про Державний бюджет України на відповідний рік видатки з утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб з їх числа незалежно від форми влаштування таких дітей в обсязі не менше ніж двократний розмір встановленого прожиткового мінімуму;

– забезпечити соціальний патронат випускників інтернатних закладів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківських прав, з метою їх соціальної адаптації;

– реорганізувати притулки для неповнолітніх у центри соціально-психологічної реабілітації дітей, передбачивши фінансування таких центрів з державного бюджету.

Одним з пріоритетів сімейної та демографічної політики має стати подолання демографічної кризи, досягнення сталого демографічного розвитку, докорінна якісна зміна ціннісних орієнтирів, створення умов для утвердження в суспільстві духовно і фізично здорової, матеріально забезпеченої, соціально благополучної сім’ї.



З цією метою Уряд бере на себе зобов’язання забезпечити:

– реалізація Стратегії демографічного розвитку та запровадження механізму здійснення соціально-демографічної експертизи проектів програм соціального і економічного розвитку України;

– підвищення розміру допомоги при народженні першої дитини до 12240 гривень; законодавче запровадження допомоги при народженні другої дитини — 25000 гривень, третьої і наступних — 50000 гривень;

– збільшення розміру допомоги на дітей багатодітним сім’ям до 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дітей відповідного віку;

– соціальний та правовий захист материнства і батьківства;

– запровадження механізму підвищення престижу сім’ї у суспільстві, в тому числі надання економічної підтримки сім’ї з використанням засобів податкової та кредитної політики;

– щорічне збільшення видатків державного бюджету на фінансування житлового будівництва для молодих сімей (першочергово багатодітних), а також обсягу кредитів, що надаються молодим сім’ям для будівництва або придбання житла;

– розроблення механізму залучення позабюджетних коштів (додатково до бюджетного фінансування) для забезпечення насамперед багатодітних сімей житлом;

– ініціювати внесення змін до Закону України “Про відпустки” щодо запровадження додаткової оплачуваної короткострокової відпустки чоловікові у зв’язку з народженням дружиною дитини з метою забезпечення одночасної та рівної участі жінок та чоловіків у догляді та вихованні дітей у їх перший місяць життя;

– запровадження у системі соціальної допомоги механізму, що передбачає сприяння у використанні членами малозабезпечених сімей можливостей щодо підвищення рівня власного добробуту і лише у разі відсутності таких можливостей — надання грошової допомоги;

– надання державної підтримки сім`ям, які усиновили дитину, шляхом запровадження:

виплати одноразової допомоги у разі усиновлення дитини незалежно від її віку;

надання одному з батьків оплачуваної тримісячної відпустки для догляду за дитиною з моменту ухвалення судом рішення про всиновлення дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, незалежно від її віку;

– забезпечення раннього виявлення сімей з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах, ведення їх обліку та соціального супроводження;

– забезпечення розроблення та поширення соціальної реклами, спрямованої на інформування дітей, сімей та молоді про соціальні проблеми, причини їх виникнення, наслідки та шляхи розв’язання.

З метою запобігання насильству в сім’ї та протидії торгівлі людьми Уряд зобов’язується:

– удосконалити систему запобігання насильству в сім’ї, зокрема в частині посилення санкцій щодо осіб, які вчинили насильство, та підвищення ефективності надання допомоги особам, які потерпають від насильства;

– розробити проекти законів “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (“Про запобігання і протидію торгівлі людьми, захист і допомогу жертвам торгівлі людьми та їх реабілітацію”, “Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо запобігання насильству в сім’ї” (посилення санкцій щодо осіб, які вчинили насильство, та визначення служби у справах дітей уповноваженим органом з питань запобігання насильству щодо дітей) та сприяти їх прийняттю;

– постійно вживати заходів до викорінення торгівлі дітьми їх сексуальної експлуатації, дитячої порнографії;

– створити умови для забезпечення діяльності Всеукраїнської служби невідкладної допомоги дитині.

З метою утвердження в суспільстві гендерної рівності Уряд зобов’язується:

– удосконалити інституційний механізм забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, створення Національного гендерного ресурсного центру та розширення мережі гендерних ресурсних центрів у регіонах;

– забезпечити включення гендерної складової до Національної стратегії розвитку, державної, регіональних та галузевих програм соціально-економічного розвитку;

З метою забезпечення умов для оздоровлення дітей та сімейного відпочинку Уряд зобов’язується:

– розробити проект державної програми оздоровлення та відпочинку дітей, молоді та сімей з дітьми;

– сприяти прийняттю Закону України “Про оздоровлення та відпочинок дітей”;

– встановити належні вимоги до діяльності дитячих оздоровчих закладів;

– відновити дитячі оздоровчі бази (державні та комунальні дитячі оздоровчі заклади);

– закріпити у бюджетах усіх рівнів витрати, пов‘язані з оздоровленням дітей, що належать до соціально вразливих категорій.

Основними завданнями державної молодіжної політики є створення необхідних умов для здобуття професійної освіти, зміцнення правових та матеріальних гарантій молоді, допомога їм у реалізації творчих можливостей та ініціатив, залучення молоді до активної участі у соціальному, економічному та гуманітарному розвитку держави.

З цією метою Уряд зобов’язується:

– створити сучасну інформаційну базу для професійної орієнтації населення з метою забезпечення ринку праці висококваліфікованими кадрами робітничих професій;

– розробити та затвердити механізм стимулювання роботодавців до створення нових робочих місць та надання першого робочого місця випускникам вищих і професійно-технічних навчальних закладів;

– забезпечити розвиток мережі установ культурно-просвітницького спрямування для сільської молоді;

– дотримуватися вимог “Європейської хартії щодо участі молоді в громадському житті на місцевому та регіональному рівні”;

– підвищити розмір стипендії для сиріт, які є студентами вищих чи учнями професійно-технічних навчальних закладів до двох прожиткових мінімумів;

– впровадити загальнонаціональну систему пільг для студентів, у тому числі пільговий проїзд всіма видами міського та міжміського транспорту, протягом усього року;

– ухвалити нову Доктрину молодіжної політики;

– розробити законопроект про молодіжне житлове будівництво та сформувати нормативно-правову базу з питань створення Фонду соціального житла для молоді.

Основним напрямом реформ у соціальній сфері є трансформація політики у сфері зайнятості та ринку праці, що забезпечить не лише істотне підвищення рівня життя населення, а і формування соціальної структури, відповідно до європейських стандартів. Для реалізації поставлених завдань Уряд зобов’язується забезпечити:

– розроблення та виконання Державної програми зайнятості, яка забезпечить створення щороку одного мільйона робочих місць, передбачатиме прогнозування ринку праці, випереджальне створення нових робочих місць у галузях, що розвиваються, державне замовлення на підготовку фахівців вищими та кваліфікованих робітників професійно-технічними навчальними закладами, здійснення відповідної професійної перепідготовки, заохочення децентралізованого фінансування підвищення кваліфікації працівників;

– запровадження конкурсних засад добору державних і приватних закладів, що проводять професійне навчання;

– розроблення механізму стимулювання підприємців до створення нових робочих місць та гарантування надання першого робочого місця випускникам навчальних закладів, підготовленим за державним замовленням;

– нормативно-методичне забезпечення гнучких форм зайнятості та оплати праці залежно від економічних можливостей роботодавця та бажання працівника;

– вжиття заходів до підвищення мобільності робочої сили шляхом поширення інформації про стан регіональних ринків праці, впровадження додаткових стимулів до створення робочих місць у депресивних регіонах, розвитку вахтових методів тимчасового працевлаштування (в тому числі разом з Російською Федерацією та іншими країнами-членами СНД) та відновлення мережі робітничих гуртожитків тощо;

– запровадження оплачуваних громадських робіт загальнодержавного значення, що фінансуватимуться за рахунок коштів державного бюджету та централізованих позабюджетних фондів, Фонду загальнообов‘язкового державного соціального страхування на випадок безробіття;

– створення умов для започаткування власної справи та стимулювання інвестицій у самозайнятість та створення робочих місць;

– з метою підвищення розміру заробітної плати працівникам бюджетної сфери запровадження Єдиної тарифної сітки в бюджетній сфері в повному обсязі, забезпечення отримання гідної оплати праці працівниками з однаковими кваліфікацією та навантаженням;

– підвищення протягом 2008 року мінімальної заробітної плати до 600 гривень, середньої — до 2100 гривень, установлення з 2009 року мінімальної заробітної плати на рівні не менше прожиткового мінімуму;

– запровадження надбавки до заробітної плати працівникам сільських закладів освіти, охорони здоров’я та культури;

– розроблення законопроекту щодо запровадження регульованого мінімуму погодинної заробітної плати як соціальної гарантії;

– розроблення нової редакції Закону України “Про зайнятість населення”;

– забезпечення на державному рівні захисту інтересів громадян України, які працюють за межами країни, шляхом укладення міжурядових угод.

Потребує реформування система соціальних стандартів та надання пільг окремим категоріям громадян. З метою впорядкування надання соціальних послуг та пільг, налагодження єдиної системи ведення обліку громадян, які мають право на пільги, адресності державної соціальної допомоги Уряд бере на себе зобов’язання:

– завершити розроблення комплексу державних соціальних стандартів, передбачених Законом України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” і Державним класифікатором соціальних стандартів та нормативів;

– впровадити програми поетапної заміни пільг, що виконують функцію соціальної підтримки вразливих верств населення, адресною допомогою;

– здійснити перегляд пільг, надання яких є не обґрунтованим, та за його результатами скасувати їх законодавче забезпечення;

– розробити проект плану дій з реформування системи соціальних послуг на період 2008-2012 років, спрямований на:

удосконалення законодавства у сфері надання соціальних послуг, зокрема в частині забезпечення диверсифікації постачальників соціальних послуг; стандартизації соціальних послуг та їх якості; створення ринку соціальних послуг, залучення недержавних суб’єктів, що надають такі послуги;

установлення кваліфікаційних та освітніх вимог до осіб, які надають соціальні послуги;

перехід від централізованого регламентування видатків місцевих бюджетів з виконання делегованих повноважень до встановлення мінімальних стандартів надання соціальних послуг;

децентралізацію надання послуг, підвищення ролі місцевих органів влади у формуванні потреби та плануванні обсягу послуг на рівні громади;

впровадження механізму замовлення соціальних послуг на контрактній основі з метою диверсифікації постачальників таких послуг за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Реформування системи пенсійного забезпечення покликане забезпечити гідне життя людям похилого віку, посилити оптимізм і впевненість у завтрашньому дні осіб, які працюють. Уряд бере на себе зобов’язання:

– гарантувати розмір мінімальної пенсії не менше ніж прожитковий мінімум для непрацездатних осіб;

– стабілізувати солідарну систему, у тому числі шляхом подальшої детінізацію заробітної плати;

– ліквідувати спеціальні пенсії та уніфікувати принципи нарахування трудових пенсій, прийняти єдиний пенсійний закон, що встановлює єдині правила призначення та перерахунку пенсій;

– ліквідувати пільгові пенсії депутатам і членам Уряду;

– ліквідувати пенсійну “зрівнялівку” — забезпечити диференціацію розмірів пенсій, у тому числі шляхом застосування вищого коефіцієнту страхового стажу збільшити пенсії в середньому на 35 відсотків;

– запровадити та розвивати накопичувальну пенсійну систему шляхом нормативно-методичного забезпечення переходу до паралельних систем загальнообов’язкового та добровільного пенсійного страхування на основі персоніфікованих пенсійних внесків;

– удосконалити законодавство щодо пенсійного забезпечення окремих категорій осіб шляхом створення та запровадження обов’язкової професійної пенсійної системи, яка визначатиме умови та порядок обов’язкового пенсійного забезпечення окремих категорій осіб, зайнятих на роботах із шкідливими та важкими умовами праці, або на посадах і в професіях, зайнятість на яких дає право на призначення пенсії на пільгових умовах чи за вислугу років;

– урегулювати питання щодо пенсійного забезпечення батьків-вихователів дитячих будинків сімейного типу, які здійснюють виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування;

– збільшити розмір пенсії за особливі заслуги перед Україною матерям, які народили п’ятеро і більше дітей та виховали їх до досягнення шестирічного віку.

Держава зобов’язана забезпечити соціальну справедливість для кожного. Статус ветеранів війни має бути наданий усім, хто воював за свободу і незалежність України, зокрема бійцям Української повстанської армії. Належний соціальний захист має отримати кожен, хто внаслідок подій, що відбувалися в СРСР за тоталітарного режиму, був підданий незаконним переслідуванням чи незаконно обмежений у правах. Для реалізації цих завдань буде підготовлено пропозиції щодо внесення змін до Законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх захисту” та “Про реабілітацію жертв політичних репресій”.

Держава зобов’язана гарантувати повноцінний спосіб життя для осіб з обмеженими фізичними та розумовими можливостями. Уряд зобов’язується забезпечити:

– державну підтримку реабілітаційним та інтернатним установам для інвалідів та дітей-інвалідів;

– гарантований доступ осіб з обмеженими фізичними та розумовими можливостями до ринку праці та навчання професіям, які користуються попитом на ринку праці. Формування державного замовлення для підприємств, де працюють особи з обмеженими фізичними та розумовими можливостями;

– надання інвалідам соціального житла;

– підписання, ратифікацію та започаткування реалізації Конвенції про права інвалідів;

– задоволення у повному обсязі потреб в технічних засобах реабілітації громадян, які цього потребують;

– створення безперешкодного доступу людей з інвалідністю до об’єктів соціальної інфраструктури;

Держава зобов’язана забезпечити реалізацію прав і свобод людини. З метою запобігання соціальному виключенню, стигматизації та дискримінації окремих категорій осіб Уряд бере на себе зобов’язання:

– створити систему реінтеграції бездомних громадян та соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, шляхом розвитку мережі закладів відповідного спрямування з наближенням соціальної роботи до європейських стандартів.

Уряд поверне впродовж двох років громадянам України знецінені вклади колишнього Ощадбанку СРСР.



1.9. МОДЕРНІЗАЦІЯ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ ТА РОЗВИТОК БУДІВНИЦТВА

Україна потребує нових підходів до формування житлової політики, метою якої має стати забезпечення населення доступним, якісним і комфортним житлом. Реформування системи житлово-комунального обслуговування (тепло-, водопостачання, водовідведення, інші) має орієнтуватися на потреби людини та здійснюватися на основі новітніх науково-технічних досягнень, що забезпечпечить високий рівень стандартів житла для всіх громадян та його належне обслуговування.

З цією метою Уряд зобов’язується:

– ліквідувати монополію комунальних житлово-експлуатаційних організацій та сприяти залученню приватного бізнесу для надання послуг з обслуговування житла;

– стимулювати утворення об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та забезпечити їх ефективну діяльність;

– розробити Концепцію забезпечення громадян з низьким рівнем доходів соціальним житлом;

– здійснити інвентаризацію, енергоаудит та енергопаспортизацію основних фондів житлово-комунального господарства, визначити ступінь зносу, залишкову балансову вартість, обсяги фінансування, необхідні для їх відновлення та переоснащення;

– розробити план заходів щодо відновлення основних фондів житла;

– створити умови для введення в експлуатацію енергоефективного обладнання та впровадження енергозберігаючих технологій у житлових будинках і на об’єктах комунального господарства;

– забезпечити проведення моніторингу аварійних об’єктів житла і комунального господарства, розробити програму виконання ремонтних робіт і створити фонд відселення;

– забезпечити встановлення приладів обліку і регулювання споживання житлово-комунальних послуг та їх сервісне обслуговування;

– реформувати систему роботи державної іпотечної установи та забезпечити довгострокове кредитування придбання житла з вартістю кредитів на європейському рівні;

– розробити та розпочати реалізацію державної програми відновлення та заміни застарілого житлового фонду на основі залучення інвестиційних ресурсів;

– забезпечити розвиток житлового фонду соціального призначення;

– створити систему контролю за якістю надання послуг споживачам;

– розробити законопроекти про особливості приватизації та надання у концесію об’єктів централізованого тепло-, водопостачання та водовідведення;

– розробити та ухвалити закони про особливості роздержавлення та надання у концесію об’єктів централі-зованого тепло-, водопостачання та водовідведення;

Уряд сприятиме розвитку будівельного комплексу, спроможного у повному обсязі реалізувати інвестиційні наміри забудовників та держави, у тому числі щодо будівництва житла, доступного для широких верств населення.

Завданням Кабінету Міністрів є:

– зменшення кількості та спрощення наявних дозвільно-погоджувальних процедур, запровадження продажу на конкурентних засадах земельних ділянок для будівництва;

– розроблення проекту Містобудівного кодексу України (2009 рік);

– підготовка проекту Закону України “Про нормування у будівництві”;

– розроблення місцевих правил забудови, насамперед історичних населених місць, та визначення меж і режиму використання історичних ареалів населених місць;

– розроблення проекту Загальнодержавної соціально-економічної програми забезпечення населення житлом на період 2009 - 2016 років;

– забезпечення реконструкції житлових будинків перших масових серій із забезпеченням комплексної забудови територій.





ІІ. СУЧАСНА ЄВРОПЕЙСЬКА ДЕРЖАВА

2.1. ЕФЕКТИВНА ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА

Запровадження європейських стандартів демократії та формування в Україні ефективної політичної системи потребує ухвалення нової редакції Конституції України, що розроблятиметься відповідно до Указу Президента України від 27 грудня 2007 р. № 1294, стратегічними пріоритетами якої на думку Кабінету Міністрів України мають бути:

– оптимізація розподілу повноважень між Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України і Президентом України з метою створення дієвого балансу стримувань і противаг;

– чітке законодавче визначення статусу і механізму формування Кабінету Міністрів України та засад його діяльності, прав та обов’язків Прем’єр-міністра України та інших членів Уряду, законодавче врегулювання процедури здійснення ними повноважень;

– розвиток парламентаризму і його інституційних основ: партійної системи та удосконалення пропорційної системи виборів до Верховної Ради України та місцевих рад, а також законодавче врегулювання статусу парламентської більшості (коаліції депутатських фракцій) та парламентської опозиції;

– скасування недоторканності народних депутатів України шляхом обмеження їх “імунітету” до форм парламентської діяльності.

– чітке розмежування у структурі публічної адміністрації політичної діяльності та професійної державної (публічної) служби.

З цією метою Уряд:

– підготує пропозиції до нової редакції Конституції України передбачивши:

удосконалення процедурного механізму стримування та противаг між органами державної влади;

заміну інституту депутатської недоторканності інститутом парламентського “імунітету”;

удосконалення процедурних норм і процесуальних гарантій захисту прав та свобод людини і громадянина;

– внесе пропозиції щодо удосконалення Регламенту Верховної Ради України, передбачивши в ньому, зокрема, окремий розділ про порядок формування, права та обов’язки парламентської опозиції;

– підготує проекти Законів України “Про внесення змін до Закону України “Про Кабінет Міністрів України”, “Про центральні органи виконавчої влади” та “Про державну службу” (нова редакція);

– підготує проект Закону України “Про нормативно-правові акти”, передбачивши в ньому зокрема порядок набрання чинності такими нормативно-правовими актами та їх офіційного оприлюднення;

– підготує проект Закону України “Про всеукраїнський референдум”, передбачивши в ньому виключний перелік питань, які підлягають вирішенню на державному рівні;

– підготує проект Закону України “Про місцеві референдуми”, передбачивши в ньому обмеження переліку питань, що виносяться на розгляд, лише компетенцією місцевого самоврядування;

– підготує законопроект щодо внесення змін до Закону України “Про політичні партії” та проект виборчого кодексу передбачивши:

розведення в часі виборів до Верховної Ради України та органів місцевого самоврядування;

удосконалення пропорційної системи виборів, в тому числі стосовно місцевих виборів;

запровадження обрання сільських, селищних та міських голів на основі абсолютної більшості голосів (у два тури);

запровадження норми про конфедерацію партій за європейським зразком;

запровадження єдиного державного реєстру виборців.



2.2. РЕФОРМА ПУБЛІЧНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

Головною метою реформи публічної адміністрації є поетапне створення нової моделі публічної адміністрації, яка забезпечить становлення України як правової європейської держави з високим рівнем життя, соціальної стабільності та демократії.

Уряд розуміє, що демократизація публічної адміністрації є передумовою інтеграції України до європейських і світових економічних та політичних структур, зокрема до Європейського Союзу. Влада має стати близькою до потреб і запитів кожного громадянина, а головним пріоритетом державної політики має бути забезпечення реалізації прав і свобод людини.



РЕФОРМУВАННЯ ВИЩОГО ТА ЦЕНТРАЛЬНОГО РІВНЯ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ

Одне з основних завдань реформування системи органів виконавчої влади полягає в забезпеченні конституційного статусу Кабінету Міністрів України як вищого органу в системі органів виконавчої влади, що спрямовує і координує роботу міністерств та інших органів виконавчої влади, шляхом розроблення проекту Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Кабінет Міністрів України”, який має врегулювати такі питання:

– принцип колегіальності діяльності Уряду та механізм прийняття ним рішень;

– необхідність утворення урядових комітетів, перелік яких визначає Кабінетом Міністрів України, для попереднього розгляду проектів актів законодавства, інших документів, що вносяться на розгляд Уряду;

– статус членів Кабінету Міністрів України як політиків;

– формування державної політики, визначення курсу реалізації внутрішньої та зовнішньої політики держави;

– забезпечення реалізації програмних цілей та завдань Коаліції;

– розроблення проектів законодавчих та інших нормативно-правової актів на виконання Конституції та законів України, актів Президента України;

– удосконалення механізму скріплення підписом Прем’єр-міністра України і міністрів актів Президента України у передбачених Конституцією України випадках;

– ефективне управління державними фінансами та державним майном і здійснення контролю за їх використанням;

– спрямування і координація діяльності органів виконавчої влади.

Реформування міністерств та інших центральних органів виконавчої влади буде спрямоване на:

– удосконалення системи центральних органів виконавчої влади шляхом перегляду їх статусу та кількісного складу, уточнення функцій центральних органів виконавчої влади;

– забезпечення провідної ролі міністерств як головних суб’єктів формування політики у відповідних сферах державного управління;

– підвищення ролі міністрів як політиків;

– мінімізацію втручання держави в суспільні процеси, особливо в діяльність суб’єктів господарювання, крім суб’єктів, діяльність яких пов’язана з ядерною, радіаційною, промисловою та екологічною безпекою, національною безпекою, поводження з наркотичними засобами, психотропними речовинами та прекурсорами;

– зміну природи, змісту та форми впливу центральних органів виконавчої влади на суспільні процеси, забезпечення переходу від адміністративно-розпорядчих методів управління до надання послуг громадянам та юридичним особам у відповідних сферах і на всіх рівнях управлінської діяльності;

– розмежування політичних та адміністративних посад в системі органів виконавчої влади.

Реформування системи центральних органів виконавчої влади передбачає істотне посилення контролю громадськості за діяльністю органів державної влади, підвищення політичної відповідальності шляхом забезпечення секторального підходу до управління процесами суспільно-політичного життя, а також оптимізацію структури центральних органів виконавчої влади шляхом їх ліквідації або перетворення в урядові органи.

Забезпечити розмежування повноважень Кабінету Міністрів України як вищого органу в системі органів виконавчої влади та органів, що здійснюють регуляторні та контрольні функції (Антимонопольний комітет, СБУ, Держкомтелерадіо, національні комісії). Реорганізувати Держкомпідприємництва в Національну комісію з питань регуляторної політики для узгодження регуляторних і дозвільних актів. Зазначені органи повинні провадити діяльність виключно на підставі відповідних законів і забезпечувати баланс інтересів юридичних і фізичних осіб та держави.

Реформа повинна забезпечити баланс інтересів споживачів, суб’єктів господарювання та держави в процесі прийняття рішень регуляторними органами.

У зв’язку з викладеним Уряд зобов’язується:

– передбачити у проектах нової редакції Конституції України та Законів України “Про внесення змін до Закону України “Про Кабінет Міністрів України”, “Про центральні органи виконавчої влади” та “Про державну службу” (нова редакція) норми щодо:

надання посадам міністра та його заступникам статусу політичних посад, на які не поширюється дія законодавства про державну службу;

утворення інституту державних секретарів як вищих адміністративних посад у Секретаріаті Кабінету Міністрів України та у міністерствах, призначення на які здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до законодавства про державну службу;

визначення завдань і повноважень центральних органів виконавчої влади із спеціальним статусом;

обмеження та чітке визначення переліку категорій регуляторних актів, визначення порядку їх введення в дію;

– розробити законопроект, який гарантуватиме доступ громадськості до і

http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=104231107&cat_id=47292901